Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.
Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.
Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.
Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.
Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!
**Моё приключение с метадоном и чаем с мартышками в зоопарке**
Алё, всем привет! Решил кинуть вам рассказ о моих заходах на закладки и моих галлюцинациях, которые случились после употребления метадона. Это было что-то с чем-то, братцы! И да, я вам скажу, это было ничего посидеть с мартышками в зоопарке. Давайте начнём с начала, чтобы вы всё осознали.
Так вот, я, как настоящая наркоша, всегда ищу своего кладмена - курьера, который делает закладки для меня. Мне нужно было срочно запастись глюками, и я вспомнил, что у меня есть контакт с химкой, которая может достать метадон.
Созвонился я с кладменом, договорился о встрече на тёмном переулке, где безопасно можно было провести сделку. Я был очень на нервах, потому что всегда страшно встречаться с новыми людьми, но что делать - наркомания требует своего.
Так вот, скажу вам откровенно, кладмен оказался настоящим скуфом, братцы. Он был грязный, небритый и пах так, что сложно было выдержать. Но зато он мне принёс мой порцию метадона, и я был готов отправиться в путешествие своей головой.
Уже возвращаясь домой, я решил зайти в зоопарк. Необычное место, чтобы закусить своим кладом, да? Но что поделать, у меня были свои планы.
Войдя в зоопарк, мои ощущения начали меняться. Как только метадон начал действовать, я почувствовал себя, будто стою на другой планете. Всё вокруг начало искажаться, как в калейдоскопе. Люди превращались в мартышек, а мартышки - в людей. Это были настоящие глюки, братцы!
Постоянно менялся пейзаж перед моими глазами. Казалось, я теряюсь во времени и пространстве. Время тянулось, как медленная река, и я просто наслаждался этим безумством.
Помню, как я сидел на скамейке рядом с вольером с обезьянами. Рядом стояло кафе, где можно было купить чай. Я решил, что это идеальное место для того, чтобы попить свой судорожный чай, да посидеть с мартышками вместе. Я заказал чашечку горячего чая и взял место прямо возле вольера.
Спокойно я пил свой чай, наблюдая за обезьянами, которые меня окружали. Попивая горячий настой, я размышлял о своей жизни. Что я делаю, братцы? Куда я двигаюсь? Почему я утратил контроль над собой?
Мои мысли были прерваны стуком по столу. Я вздрогнул и обернулся. Там стоял парень, который, похоже, заметил, что я очень сильно погрузился в свой мирок галлюцинаций.
Ты чё, вайпанул, брат? - спросил он с усмешкой.
Я, конечно, потерялся во времени, но не сказал бы, что "вайпанул". В любом случае, я просто улыбнулся ему в ответ и продолжил пить свой чай. В голове у меня было шуруповато, а слова не хотели вылезать наружу.
Мы с этим парнем начали разговор. Как оказалось, он тоже занимается своими закладами, только не метадоном, а коксиком и шурупом. Мы с ним замечательно пообщались, поделились своими историями, своими мыслями.
Оказалось, что он тоже хорошо знал про эти заклинания на метадон. Некоторое время мы просто болтали, забыв о всём вокруг. Что ж, это было приятное отвлечение от реальности, и я благодарен за эти несколько часов беззаботности.
Но время шло, и я понял, что пора бы уже идти домой. Я помахал парню, поблагодарил его за компанию и вышел из зоопарка, где меня приветствовала настоящая реальность.
Таково было моё путешествие с метадоном и чаем с мартышками в зоопарке. Конечно, всё это звучит немного странно и сумбурно, но, братцы, это был мой опыт. Не важно, какими закладками вы пользуетесь - марихуана, кокаин или что-то ещё, - всегда помните, что здоровье и счастье гораздо ценнее. Не дайте этому произойти, братцы!